Професійно значущі якості, уміння особистості педагога.

Уміння– здатність якісно виконувати певні дії і успішно справлятися з діяльністю, що містить ці дії.

Педагогічні уміння включають у себе сукупність найрізноманітніших дій педагога, які співвідносяться з функціями педагогічної діяльності. Найбільш повно уміння педагога розкриті А.К. Марковою. Вона виділила такі групи:

Психолого-педагогічні уміння:

- вміння педагога працювати в педагогічних ситуаціях, які змінюються, враховуючи індивідуально-психологічні особливості і розвиток дітей;

- вміння передбачати результати вирішення педагогічних задач;

- вміння працювати зі змістом навчального матеріалу, виділяти головне, встановлювати міжпредметні зв’язки;

- вміння вивчати стан окремих психічних функцій (відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, мови, емоційно-вольових процесів) учнів;

- вміння вивчати реальні можливості школярів; виявляти не лише наявний рівень, а й зону найближчого розвитку учня;

- вміння передбачати можливі труднощі;

- вміння відбирати і використовувати поєднання прийомів і форм навчання і виховання;

- вміння порівнювати і узагальнювати педагогічні ситуації і комбінувати їх, застосовувати диференційований та індивідуальний підхід;

- вміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід, будувати плани розвитку своєї діяльності.

Вміння створювати атмосферу психологічного комфорту для дітей і забезпечення умов для їх самореалізації. Це прийоми створення умов психологічної безпеки і реалізації внутрішніх резервів партнерів по спілкуванню. Вміння зрозуміти позицію іншого, проявити інтерес до його особистості; розуміти внутрішній стан, володіти засобами невербального спілкування; створювати обстановку довіри, терпимості до інших; підтримувати рівне ставлення до всіх дітей, з гумором ставитися до окремих аспектів педагогічних ситуацій.

Вміння, обумовлені тими діями, які необхідні для самореалізації, самовираження і розвитку особистості самого педагога. Вміння розвивати свої педагогічні здібності, керувати своїм емоційним станом, здійснювати творчий пошук. Усвідомлювати перспективу свого професійного розвитку, зміцнювати свої сильні сторони, позбавлятися слабких.



Вміння оцінювати, прогнозувати, стимулювати особистісний розвиток дитини, діагностувати їх рівень. Вміння визначати характеристики знань учнів на початку і в кінці навчального року, визначати стан діяльності, умінь і навичок, видів самоконтролю і самооцінки в навчальній діяльності на початку і в кінці навчального року; визначати причини відставання. Вміння створювати умови для стимуляції слабкорозвинених рис особистості окремих учнів (наприклад, стимулювати активність одних, сприяти зниженню тривожності інших, підтримувати прагнення до лідерства третіх).

Також розгляд основних вимог до особистості педагога визначають через структурні складові особистості. Зупинимося на структурі особистості, запропонованої К.К. Платоновим.

Перша підструктураособистості включає її соціальну спрямованість, систему провідних ставлень і потреб. Відповідно, першу найважливішу групу вимог до особистості педагога становлять вимоги до нього як до представника суспільства і виконавця важливого соціального замовлення: вчитель формує особистість. Це морально-педагогічні якості вчителя, його інтереси, потреби, переконання, ідеали, мотиви поведінки, світогляд, характер. Учитель не повинен вважати свій характер особистою справою. Він тепер відповідає не лише за свою поведінку, а й за почуття.

Інтегральним показником професійної підготовленості майбутнього вчителя є педагогічна спрямованість його особистості: позитивне ставлення до педагогічної діяльності, любов до дітей, психолого-педагогічна культура.

Друга підструктура– це підструктура досвіду. Вимоги до індивідуального досвіду вчителя: професійна підготовленість і загальний розвиток (розвиток емоційно-вольової сфери, процесів педагогічного творчого мислення, сформованості вольових звичок тощо). Компетентність учителя передбачає і практичну підготовленість: оволодіння основними педагогічними знаннями, навичками, вміннями (з фахового предмета, педагогіки, психології). Н.В. Кузьміна виділяє такі педагогічні вміння: гностичні, проективні, конструктивні, комунікативні, організаторські.

Третя підструктура– підструктура форм відображення. Це вимоги до особливостей розвитку його психічних процесів. Змістом інтелектуального самовиховання є: розвиток здібностей до педагогічного аналізу і синтезу; розвиток таких якостей мислення, як критичність, самостійність, широта, гнучкість, активність, швидкість; розвиток спостережливості, педагогічної пам'яті та творчої уяви; розвиток культури мовлення вчителя, його словникового запасу.

Четверта підструктура охоплює спадкові індивідуальні особливості особистості. Тут об'єктом професійного самовиховання вчителя є стан його здоров'я, природні дані, зокрема само­виховання культури темпераменту, сенсорної організації, емоційно-вольових якостей особистості, здатності свідомо керувати своїми емоціями.

А.К. Маркова до найважливіших якостей особистості педагога відносить:

Ø педагогічну ерудицію;

Ø педагогічне мислення;

Ø педагогічну інтуїцію;

Ø педагогічну спостережливість;

Ø педагогічний оптимізм;

Ø педагогічну винахідливість;

Ø педагогічну рефлексію.

Л.М. Мітіна виділяє такі необхідні якості педагога:ввічливість, вихованість, уважність, витримка, гуманність, дисциплінованість, доброта, доброзичливість, ініціативність, критичність, любов до дітей, спостережливість, відповідальність, порядність, самостійність, справедливість, емоційність, тактовність та інші.


6098584017096822.html
6098619590332202.html
    PR.RU™